Aller au contenu principal

Паризька вища національна консерваторія музики й танцю


Паризька вища національна консерваторія музики й танцю


Паризька вища національна консерваторія музики й танцю (фр. Conservatoire national supérieur de musique et de danse de Paris) — вищий навчальний заклад Парижа, найстарша консерваторія Франції, одна із двох вищих національних консерваторій цієї країни (інша — в Ліоні).

Історія

Основа майбутньої консерваторії була закладена 1784 року установою в Парижі Королівської школи співу й декламації (фр. L’École Royale de chant et de déclamation) під керівництвом композитора Франсуа Жозефа Госсека. 1793 року її об'єднали зі школою музикантів Національної гвардії в Національний інститут музики (фр. Institut Nationale de Musique), і Національний конвент знову затвердив Госсека керівником. 1795 року інститут перетворили на Музичну консерваторію (фр. Conservatoire de musique) зі співдиректорами Госсеком, Етьєном Меюлем і Луїджи Керубіні. 1800 року в консерваторії відкрили відділення танцю й драматичного мистецтва, 1806 року її перейменували на Консерваторію музики й декламації (фр. Conservatoire de musique et de déclamation).

Після Реставрації Бурбонів у житті консерваторії настав період труднощів (у роялістської влади вона асоціювалася з республіканським і бонапартистським періодом в історії країни), які вдалося подолати Л. Керубіні, який очолив консерваторію у 1822 році. Під його навчальний курс консерваторії набув рис, що стали характерними у консерваторській освіті в усьому світі. Структура консерваторії не мінялася аж до 1946 року, коли її театральна частина виділилася в самостійну вищу національну консерваторію драматичного мистецтва.

Професійний престиж Паризької консерваторії завжди був дуже високий, хоча в XX столітті заклад зіткнувся з труднощами — починаючи з 1905 року, коли на хвилі суспільного обурення, викликаного відмовою керівництва консерваторії присудити Римську премію в галузі музики Морісу Равелю, державним декретом був замінений голова консерваторії й установлений новий регламент її діяльності. Окрім того, в першій половині XX століття у Парижі виникла ціла низка альтернативних вищих музичних навчальних закладів — насамперед, Школа музики Альфреда Корто (1919).

Керівники консерваторії

  • Сарретт Бернар (1796—1814, 1815)
  • Франсуа Луї Перн (1816 — 1822)
  • Луїджі Керубіні (1822 — 1842)
  • Даніель Франсуа Еспрі Обер (1842 — 1871)
  • Амбруаз Тома (1871 — 1896)
  • Теодор Дюбуа (1896 — 1905)
  • Габрієль Форе (1905 — 1920)
  • Анрі Рабо (1920 — 1922)
  • Сергій Чернявський (1922-1938)
  • Клод Дельвенкур (1938 — 1954)
  • Марсель Дюпре (1954 — 1956)
  • Раймон Лушер (1956 — 1962)
  • Раймон Галлуа-Монбрен (1962 — 1983)
  • Марк Блез (1984 — 1986)
  • Ален Лувьєр (1986 — 1991)
  • Ксавьє Дарасс (1991 — 1992)
  • Марк Олів'є Дюпен (1993 — 2000)
  • Ален Пуар'є (2000-січень 2009)
  • Паскаль Дюме (січень 2009-2010)
  • Бруно Мантовані з (2010)

Видатні випускники

  • Жорж Бізе
  • Надя Буланже
  • П'єр Булез
  • Жерар Грізе
  • Шарль Гуно
  • Клод Дебюссі
  • Марсель Дюпре
  • Анрі Дютійо
  • Нарсіс Жирар
  • Альфредо Казелла
  • Каміль Сен-Санс
  • Едуар Колонн
  • Альфред Корто
  • Едуар Лало
  • Маргеріт Лонґ
  • Даріус Мійо
  • Жорж Малкін
  • Моріс Жозеф Равель
  • Хоакін Відре Родріго
  • Жермен Тайфер
  • Сезар Франк
  • Шарль Ніколя Бодіо — французький віолончеліст і педагог.

Примітки

Посилання

  • Офіційний сайт (фр.)(англ.)
  • Категорія:Випускники Паризької консерваторії
Giuseppe Zanotti Luxury Sneakers

Text submitted to CC-BY-SA license. Source: Паризька вища національна консерваторія музики й танцю by Wikipedia (Historical)


Langue des articles



Quelques articles à proximité