Острів Орлеа́н (фр. Île d'Orléans читається як іль д'Орлеа́н) — острів у річці Св. Лаврентія, біля міста Квебек. Входить до складу адміністративного регіону Національна столиця провінції Квебек.

Розміри: 32 км в довжину і 8 км в ширину. Площа: 195 км².

З 6 липня 1935, острів зв'язано з містом Квебек мостом Іль-д'Орлеан (фр. pont de l'île d'Orléans).

Населення

Населення: 6 698 жителів (2007).

На острові — 6 населених пунктів, об'єднаних у регіональний муніципалітет під назвою Ль'Іль-д'Орлеан (фр. L'Île-d'Orléans):

• Сент-Фамій (фр. Sainte-Famille)
• Сен-Франсуа-де-ль'Іль-Орлеан (фр. Saint-François-de-l'Île-d'Orléans)
• Сен-Жан-де-ль'Іль-Орлеан (фр. Saint-Jean-de-l'Île-d'Orléans)
• Сен-Лоран-де-ль'Іль-Орлеан (фр. Saint-Laurent-de-l'Île-d'Orléans)
• Сент-Петроній (фр. Sainte-Pétronille)
• Сен-П'єр-де-ль'Іль-Орлеан (фр. Saint-Pierre-de-l'Île-d'Orléans)

Історія

У 1535 році Жак Картьє назвав острів Бахус (фр. île de Bacchus), через те, що там було багато дикого винограду. Але вже 6 травня 1536 перейменував його на Орлеан, на честь Принца Орлеанського, сина тодішнього короля Франції Франциска I.

Острів почали заселяти у епоху Нової Франції. Найстарший населений пункт — село Сент-Фамій (фр. Sainte-Famille) — засновано у 1661. Колоністів приваблювала родюча земля острова.

У 1759, під час Семирічної війни, тут містився штаб англійського генерала Джеймса Вольфа.

Сьогодні

Основа економіки острова — сільське господарство: більшість його території займають ферми. Тут зокрема вирощують полуниці, картоплю, яблука.

Інше джерело доходу — туризм. Мальовничі краєвиди, старовинні будинки, ресторани місцевих страв приваблюють тисячі відвідувачів.

На острові тривалий час жив відомий квебекський співак і поет Фелікс Льоклер (фр. Félix Leclerc).

Посилання

• Туристичний сайт Острова Орлеан
• Острів Орлеан — історія та загальна інформація (QuébecWeb)

Франсуа Ашиль Базен (фр. François Achille Bazaine; 13 лютого 1811, Версаль, Перша Французька імперія — 23 вересня 1888, Мадрид, Іспанія) — французький воєначальник, маршал Франції (1864). Командував французькими військами під час інтервенції в Мексику (1862—1867). Під час французько-прусської війни — головнокомандувач французької армії, капітулював під час облоги Меца.

Рання біографія

Народився в сім'ї генерала наполеонівської армії П'єра-Домініка Базена. У 1830 році закінчив Французьку політехнічну школу, після чого вступив на військову службу. Із 1831 року — капрал 37-го лінійного піхотного полку, із 1832 року — сержант. Бав участь у Карлістських війнах в Іспанії та у французькому завоюванні Алжиру. У 1835 році за військову доблесть, проявлену в боях з алжирцями був нагороджений орденом Почесного легіону. Із 1848 року — підполковник. Із 1851 року — полковник, командир 1-го полку Французького іноземного легіону.

Кримська війна та Італійська кампанія

На початку Кримської війни — табірний маршал, командував частинами Французького іноземного легіону в Криму. Під час останнього штурму Севастополя командував лівим флангом французької армії. Після взяття Севастополя у вересні 1855 року був призначений військовим комендантом міста. Із 22 вересня 1855 року — дивізійний генерал. У жовтні 1855 року керував десантом союзників у Кінбурні.

Під час австро-італо-французької війни 1859 року — 3-ї піхотної дивізії 1-го армійського корпусу французької армії, учасник битви при Сольферіно (під час битви був поранений у стегно). Після завершення війни служив генеральним інспектором піхоти.

Мексиканська експедиція

У 1862 році Франція здійснила військову інтервенцію до Мексики і створила там Мексиканську імперію. Базен із 1 липня 1862 року командував 1-ю піхотною дивізією французького експедиційного корпусу в Мексиці, відзначився в боях з мексиканськими республіканцями за місто Пуебло. Із 1863 року — головнокомандувач французького експедиційного корпусу. 2 липня 1863 року став великим офіцером ордену Почесного легіону. На чолі французьких військ Базен вів запеклу боротьбу з мексиканськими партизанами, але разом з цим конфліктував з мексиканським імператором Максиміліаном. За бої в Мексиці імператор Наполеон III 5 вересня 1864 року присвоїв Базену звання маршала і зробив його сенатором. У 1867 році під тиском США Франція вивела свої війська з Мексики. Після повернення до Франції Базен очолив 3-й армійський корпус, а потім став командиром імператорської гвардії.

Французько-прусська війна

На початку французько-прусської війни — командир 3-го армійського корпусу Рейнської армії. 12 серпня 1870 року імператор Наполеон III призначив Базена головнокомандувачем французької армії. Після поразки під Марс-ла-Туром 16 серпня відвів свою армію до фортеці Мец, де зайняв оборону. Через пасивність і безініціативність Базена французька Рейнська армія зазнала поразки у битві при Гравілоті і Сен-Прива. Наприкінці серпня армія Базена була повністю блокована німцями у фортеці Мец. Базен відмовився прориватися з оточення і вирішив чекати підмоги від Шалонської армії маршала Мак-Магона.

Після капітуляції французької армії в Седані та революції 4 вересня 1870 року в Парижі Базен відмовився визнавати республіку і зберіг вірність Наполеону III. Заради придушення республіки Базен почав переговори про капітуляцію Меца, прагнучи за підтримки німців захопити владу в країні. 27 жовтня 1870 року за наказом Базена французька армія в Меці капітулювала і 173 тисячі французьких вояків потрапили до німецького полону. Після капітуляції до самого кінця війни Базен перебував у німецькому полоні.

Суд і втеча з ув'язнення

У 1873 році Базен був заарештований республіканською владою Франції і звинувачений в державній зраді через здачу Меца. Військовий трибунал засудив Базена до смертної кари, але президент Мак-Магон, який був соратником Базена під час французько-прусської війни, замінив смертну кару на 20 років ув'язнення. У 1874 році Базен втік з тюрми до Іспанії, де й помер у 1888 році.

Нагороди

• Орден Почесного легіону (Франція)
• Орден Лазні (Британська імперія)
• Савойський військовий орден (Італія)
• Орден Леопольда (Бельгія)

Примітки

Джерела

• Edmond Ruby und Jean Regnault: Bazaine coupable ou victime? A la lumière de documents nouveaux. — Paris: J. Peyronnet & Cie, 1960.
• Robert Christophe: La vie tragique du maréchal Bazaine. — Paris: Editions Jacques Vautrin, 1947.
• Colonel Willette, L'évasion du Maréchal Bazaine de L'ile Sainte-Marguerite par son compagnon de captivité. Textes Inedits par André Castelot. Librairie Academique Perrin 1973.

Облога Дуллана — осада іспанськими військами французького міста Дуллан у 1595 році у рамках Восьмої (і останньої) Релігійної війни у Франції («Війни трьох Генріхів»). Після десяти днів осади, 24 липня, поєднані сили виконта де Тюренна, Франсуа III д’Орлеан-Лонгвиля і Андре де Бранкаса намагалися розблокувати місто, але були розбиті іспанськими силами на чолі з графом Фуентесом та доном Карлосом Колома. Бранкас був взятий в полон і страчений, а виконт Тюренн втік у Ам'єн з остачею французької армії. Нарешті, кілька днів, 31 липня, іспанський війська штурмували Дуллан. Іспанці вбили всіх у місті, військових та цивільних осіб, з криками «Пам'ятайте Ам» як помсту за різню іспанського гарнізону міста Ам французькими і протестантськими солдатами за наказом Тюренна.

Передісторія

Під час французьких релігійний війн іспанська монархія як захисник католицизму регулярно втручалася у конфлікти на стороні Католицької ліги, особливо у рамках оточення Парижа 1590 роки, коли Генріх Наварський, майбутній Генріх IV, був розбитий поєднаними силами Іспанії католиків. Цей успіх католиків привів до переходу Генріха в католицизм заради об'єднання країни, що, нарешті, принесло йому підтримку більшості підданних. 27 лютого 1594 року він був коронований королем Франції у соборі Шартра. У 1595 році Генріх IV офіційно оголосив війну Іспанії, котра підтримувала ворожі королю католицькі сили, котрі прагнули зайняти північну Францію.

У Іспанських Нідерландах після смерті ерцгерцога Ернста Австрійського у Брюмселі 20 лютого 1595 року генерал-губернатором став дон Педро Енрікес де Асеведо, граф Фуентес, доки король Філіп II не змінив його на Альбрехта VII Австрійського, молодшого брата ерцгерцога Ернста.

У червні 1595 року франко-протестантські сили віконта де Тюренна і Франсуа III д’Орлеан-Лонгвиля зайняли місто Ам, знищивши невеликий іспанський гарнізон. У ту ж пору граф Фуентес і його 5-тисячна армія (4000 піхоти і 1000 кінної артилерії), захопила французький Хмелі-Катле. Посилений понад чим 3000 солдатами з Ено і Артуа Фуентес продовжив свій наступ і 14 липня прибув у Дуллан і розпочав осаду.

Дізнавшись про це, Тюренн і губернатор Пікардії Франсуа III д’Орлеан-Лонгвиль, разом з екс-командиром Ліги Андре де Бранкасом і поповненнями, рушили на допомогу місту. Французький гарнізон Дуллана, на відміну від гарнізона Хмелі-Катле, у надії на швидке прибуття підкріплення підготувалися до оборони.

Битва

24 липня французькі війська прибули у околиці Дуллана. Бранкас на чолі французької армії кинувся рятувати місто натомість, замість того щоб чекати підкрепления від Луї де Невера. Фуентес виділив частину своєї армії, 2000-3000 людей на чолі з доном Карлосом Колома, щоб перехопити французькі сили. Бранкас почав необмірковану кавалерійську атаку проти іспанців, створивши плутанину серед іспанських військ, але атака була відбита без великих зусиль, у результаті чого французи зазнали великих втрат. Відтак французькі війська були оточені іспанцями, і Фуентес покарав їх за бездумство, вирізавши піхоту і захопивши набої, обози та стяги. Бранкас був взятий в полон, і, не зважаючи на пропозицію сплатити викуп за своє життя, був убитий пострілом у голову.

Ця поразка, ще більше скоротила королівські сили у Пікардії, і віконт Тюренн здійснив втечу в Ам'єн з залишками французької армії

Штурм Дуллана

Фуентес повернувся до облоги Дуллана і після двох невдалий спроб взяв місто 31 липня. З криками «Пам'ятайте Ам» іспанці вбили всіх у місті, воєнних та цивільних, щоб помститися за різанину іспанського католицького гарнізону Ама французьких та протестантських солдат віконта Тюренна. Упродовж декількох годин було вбито від 3000 до 4000 людей.

Наслідки

Зміцнивши Дуллан 1500 солдатів на чолі з графом Бюкуа, Фуентес вирушили з основною масою своєї армії до важливого укріплення Камбре. Генріх IV, котрий перебував у Лионе, був налаштований рішуче, врятувати укріплення будь-якою ціною, але нестабільне економічне положення не дозволило йому зібрати серйозну армію. Він навіть звернувся до Сполучених Провінцій за воєнною допомогою, але відповідь все ніяк не приходила. Після тяжкого бомбардування іспанські війська захопили Камбре. Губернатор Камбре, Жан де Монлюк, сенйор де Баланьї, зачинився у цитаделі, але здався 7 вересня.

Дуллан перебував під іспанським контролем до укладання Вервенского миру у 1598 році.

Примітки

Література

• R. B. Wernham. The Return of the Armadas: The Last Years of the Elizabethan War against Spain 1595—1603. Oxford University Press. 1994. ISBN 0-19-820443-4
• Horne, Alistair. Seven Ages of Paris: Portrait of a City. (2003) Pan Books.
• Demarsy, Arthur. La prise de Doullens par les Espagnols en 1595. Paris. 1867.
• Knecht, Robert J. (1996). The French Wars of Religion 1559—1598. Seminar Studies in History (2nd ed.). New York: Longman. ISBN 0-582-28533-X
• Rene de La Croix; de Castries, Duc (1979). The Lives of the Kings & Queens of France. New York: Alfred A. Knopf. ISBN 0-394-50734-7
• John H. Elliott (2001). Europa en la época de Felipe II, 1559—1598. Barcelona: Editorial Crítica. ISBN 978-8-48432-243-6
• Luc Duerloo. Dynasty and Piety: Archduke Albert (1598—1621) and Habsburg Political Culture in an Age of Religious Wars. MPG Books Group. UK. ISBN 2-503-50724-7