Національна портретна галерея (Лондон)

Національна портретна галерея в Лондоні (англ. National Portrait Gallery) — перша у світі портретна галерея, заснована 1856 року з метою увічнити образи британців минулих століть — не лише олійні портрети, а й мініатюри, малюнки, бюсти та фотографії. З 1896 року займає неоренесансну будівлю поряд з Трафальгарською площею.

Історія

Галерея відчинила свої двері для відвідувачів 1859 року. Портрети розподілені хронологічно за залами, починаючи з епохи Тюдорів. При поповненні фондів перевага віддавалася не стільки художнім якостям твору, як історико-культурній значущості моделі.

У зв'язку з цим до 1969 року діяла заборона на придбання портретів британців ще за життя. Роботи знаменитих континентальних художників у галереї небагато; переважно це портрети британських монархів та їхнього оточення пензля Гольбейна, Рубенса та Ван Дейка.

Наприкінці XX століття кілька старовинних аристократичних садиб у різних куточках Англії були пристосовані під філії Національної портретної галереї. До них належить зокрема Монтекьют-хаус у графстві Сомерсетшир — рідкісний приклад житлової архітектури єлизаветинського часу.

Колекція

У галереї зберігаються портрети історично важливих і відомих британців, відібрані на основі значущості автора, а не художника. Колекція включає фотографії та карикатури, а також живопис, малюнки та скульптуру. Одним із найвідоміших його зображень є портрет Чандоса, найвідоміший портрет Вільяма Шекспіра, хоча існує певна невизначеність щодо того, чи насправді це картина драматурга.

Не всі портрети є винятковими в мистецькому відношенні, хоча є автопортрети Вільяма Хоґарта, сера Джошуа Рейнольдса та інших відомих британських художників. Деякі, як-от груповий портрет учасників конференції в Сомерсет-Хаусі 1604 року, самі по собі є важливими історичними документами. Часто цікавість є більшою за художню цінність твору, як у випадку анаморфічного портрета Едуарда VI роботи Вільяма Скротса, картини Патріка Бренвелла Бронте із зображенням його сестер Шарлотти, Емілі та Анни або скульптури Королеви Вікторії та принца Альберта у середньовічному костюмі. Портрети живих фігур було дозволено з 1969 року. Окрім постійних галерей історичних портретів, Національна портретна галерея демонструє швидко змінюваний вибір сучасних робіт, проводить виставки портретного мистецтва окремих художників і проводить щорічний конкурс BP Portrait Prize.