Чече́нська мо́ва (чеч. нохчийн мотт, noxçiyn mott) — мова чеченців, нахського народу Північного Кавказу, який є основним населенням Республіки Чечня, а також Хасав'юртівського району Дагестану.

У світі чеченською мовою розмовляють приблизно півтора мільйона осіб, із них 1,3 млн. — в Росії, решта — у країнах Близького Сходу й Туреччині (нащадки мухаджирів), Грузії (кістинці), Азербайджану, країнах Західної Європи, серед них і сучасні політичні емігранти та біженці, пострадянських країнах, зокрема бл. 2,9 тис. осіб в Україні.

Чеченська мова разом із інгуською та бацбійською (остання — неписемна) належить до вайнахської підгрупи нахської (нахо-дагестанської) групи кавказьких (іберійсько-кавказьких) мов.

Основними діалектами чеченської мови є:

• рівнинний — найбільша кількість носіїв, переважно рівнинної Чечні; ліг в основу літературної норми.
• ітумкалінський або шатойський — діалект чеченців Шатою та прилеглих місцин; незначні фонетичні відмінності від рівнинного.
• кістинський — діалект кістинців — субетносу чеченців, які проживають у Панкіській долині (Панкіссі), Грузія; має значний вплив грузинської мови.
• мельхинський
• аккінський або ауховський — діалект чеченців Хасав'юртівського району Дагестану; має деякі фонетичні, граматичні й лексичні (наявність давніх лексем і мовних запозичень) відмінності порівняно з літературною нормою.

Фонетична система вирізняється складністю вокалізму (короткі, довгі умлаутовані, прості голосні, дифтонги, трифтонги, слабко виражені назалізація голосних, загалом виділяють 44 голосних) і консонантизму (прості, геміновані, абруптивні, фарингальні приголосні).

В чеченській вирізняють від 40 до 60 приголосних (залежно від діалекту і аналізу).

Найдавніші надписи, знайдені на території Чечні, викарбувано на камінні й виконано грузинським письмом.

Першу писемність власне чеченської мови ще в 2-й половині XIX століття розробляв чеченський вчений Петро Услар. На початку XX століття було здійснено спробу перевести чеченську писемність на арабську графічну основу. В 1925 року чеченську мову, як і більшість мов СРСР, було переведено на латинку (1938 року ця абетка стала єдиною для чеченської та інгуської мови), а з 1938 року — на кириличну основу. В часи фактичної незалежності Чечні на початку 1990-х парламент Ічкерії ухвалив рішення про повернення латинки (1992). Однак, після фактичної поразки Ічкерії наприкінці 1990-х впровадження латинки зупинилося.

Нині для чеченської мови використовують кириличну абетку. Характерною рисою чеченської кирилиці (як і багатьох інших кавказьких мов Росії) є наявність особливої літери — «палички» Ӏ ӏ. Її вживають як окремо, так і у диграфах. Через труднощі з набором «палички» на практиці її часто замінюють латинською I або цифрою 1 (у неформальному стилі).

Сучасна чеченська абетка на основі кирилиці:

Морфологічна система аглютинативно-флективна. Має 6 граматичних класів, багатовідмінкове відмінювання, дієслівні категорії класу, часу, способу, виду.

Відмітними рисами чеченської мови є:

У морфології:

• іме́нникові властиві категорії числа, відмінка, іменні класи.
• аглютинація поєднується із внутрішньою флексією.

У синтаксисі:

• ергативна конструкція речення.

У фонетиці:

• голосні довгі і короткі.
• наявність дифтонгів.
• гортанні і двозімкнені приголосні.

Кожен іменник у чеченській мові належить до одного з 6 іменних класів, за якими деякі прикметники та дієслова узгоджуються з іменниками з допомогою чотирьох префіксів д-, б-, й- та в-.

Дієслова не змінюються за особами, але змінюються за класами. Неперехідні дієслова узгоджуються за класом із підметом:

Кӏант цӏа воьду — хлопчик іде додому

Перехідні дієслова узгоджуються з прямим додатком:

Кӏанта кехат доьшу — хлопчик читає лист

Класи пов'язані з біологічною статтю. Всі слова, що позначають людей чоловічої статі, належать до класу «в», всі слова, що позначають людей жіночої статі, належать до класу «й». До решти чотирьох класів належать переважно всі, що не є людиною, крім слова Дела (Бог), яке також належить до класу «в», а також такі слова як адам (людина), бер (дитина) та нускал (наречена). При цьому в цих класах нема чіткого розподілення і треба знати, до якого класу належить кожне з цих слів.

В чеченській мові значна кількість відмінків. В сучасній літературній мові рахуються лише вісім, в такому порядку: називний, родовий, давальний, ергатив, орудний, субстантив (речовий), місцевий, порівняльний. Однак місцевий відмінок має кілька похідних форм, які можна вважати окремими відмінками.

В ергативі стоїть підмет, чий присудок виражено перехідним дієсловом:

Говро хи молу — кінь п'є воду

А підмет неперехідного дієслова і прямий додаток стоять у називному відмінку:

Говр йоду — кінь бігає

Цо говр дӏахийцира — він відпустив коня

Прикметники мають дві форми відмінювання — самостійне та несамостійне.

В чеченській мові є особові займенники в трьох особах і двох числах, а також розрізняють іклюзивну («ми, включно з тобою/вами») і ексклюзивну («ми, не включаючи тебе/вас») форми в першій особі множини.

Зворотні займенники:

В чеченській мові в теперішньому часі дієслово-зв'язка бути не упускається і узгоджується з підметом у класі:

Хьо лекха ву  — ти високий

Хьо лекха ю  — ти висока

И дитт доккха ду  — те дерево більше

Хӏорд кӏорга бу  — море глибоке

В минулому часі -у заміняється на -ара, а в майбутньому перед ним додається хира:

Хьо лекха вара  — ти був високий

Хьо лекха хира ву  — ти будеш високий.

В чеченській є кілька способів: наказовий, спонукальний і евіденційність. Наказовий спосіб має 5 видів:

Простий наказ

Дийца — говори, розповідай

Ввічливий наказ

Дийцахьа — будь ласка, говори

Дийцийша — будь ласка, говоріть

Наказове веління

Дийцал — говори (негайно!)

Зобов'язуюче веління

Дийцалахь — говори (коли мене не буде)

Категоричне веління

Дуьцийла — нехай поговорить!

Спонукальний спосіб виражає примус до чогось.

Деша — читати

Дешита — змусити читати

Евіденціність виражається з допомогою побачених і непобачених минулих часів.

Минуле недавно побачене — виражає дію, що відбулася в недавньому минулому на очах у мовця.

Ахьмада кехат язди — Ахмед написав лист (я це побачив).

Минуле давно побачене — також виражає побачене, але більш далеку в минулому дію.

Ахьмада кехат яздира — Ахмед написав лист (я це побачив)

Минуле непобачене — виражає дію, яку мовець не бачив.

Ахьмада кехат яздина хилла — Ахмед написав лист (так кажуть, я цього не бачив)

Минуле давно непобачене — вказує вже на більш давню минулу дію

Ахьмада кехат яздина хиллера — Ахмед написав лист (давно в минулому)

Минуле непобачине тривале — описує дію, що тривала в певний момент і мовець її не побачив.

Малика цӏа йогӏучу хенахь Ахьмад кехат яздеш хиллера — Коли Маліка йшла додому, Ахмед писав лист (я не побачив цього)

В чеченській мові використовують післяйменники, тобто слова, що відповідають українським прийменникам («під», «перед», «в» тощо), але стоять після іменників.

Заперечення утворюється трьому головними способами:

1) використанням заперечної частки ца перед дієсловом:

Ахьмад ца воьду гӏала — Ахмед не йде до міста.

2) використанням частки ма при забороні (веління не робити чогось):

Ма дийца — не розповідай.

3) використанням окремої заперечної форми для дієслова ду («є»), що утворюється заміною -у на -ац:

Иза лекха вац  — він не високий.

Слово цхьа (один) може використовуватися в заперечних реченнях у значенні «ніяки», «ніхто».

Цхьа стаг вац кхузахь — нікого тут нема (однієї людини тут нема).

Для порівняння стверджувальне речення:

Цхьа стаг ву кхузахь — тут є одна людина.

Також може використовуватися подвоєння дієслова:

Цо хӏумма эца ца эцна — він нічого не купив (він нічого купити не купив).

Чеченська мова має офіційний статус у Чечні, нею проводять радіо- та телемовлення, видають книжки та періодичну пресу. Одним із основних і найстаріших національних ЗМІ є газета «Сердало́» («Світло»).

Утім попри те, що чеченська мова домінує в усному спілкуванні серед чеченців, у письмовому вигляді її представлено дуже мало. Наприклад, у Грозному, де 95,7% населення складають чеченці, більшість вивісок і написів — лише російською мовою (здебільшого виняток становлять двомовні російсько-чеченські вивіски на офіційних установах).

Подібна ситуація в інтернеті: всі офіційні сайти Чечні існують лише в російській версії.

Найвідомішими чеченомовними сайтами є zhaina.com, присвячений літературі чеченською мовою, а також radiomarsho.com [Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.] — чеченська версія радіо «Свободи».

Серед інших сайтів чеченською мовою:

• g-daymohk.ru — сайт газети «Даймохк».
• dinulislam.org [Архівовано 26 травня 2013 у Wayback Machine.] та islamannur.org [Архівовано 7 січня 2013 у Wayback Machine.] — сайти, присвячені ісламу.
• st-atagi.ru [Архівовано 20 липня 2012 у Wayback Machine.] — неофіційний сайт села Старі Атаги (частина матеріалів сайту чеченською мовою).
• syrtash.com — нахська галерея.

• Ласкаво просимо! Марша догӏийла! [marʃa doɣɪɪla]
• Вітаю вас! Маршалла хуьлда! [marʃalla xylda]
• Доброго ранку! Ӏуьйре дика хуьлда!
• Скажіть, будь ласка... Алахьа, алийша...
• Дякую Баркалла. [barkalla]
• Стривайте/заждіть/зачекайте Собар де. [sobar de]
• Хвильку Кӏеззиг собар де [k'ezzɪg sobar de], хӏинцца. [hɪntstsa]
• Чи ви знаєте? Хаьий те шуна? [xæɪɪ te ʃuna]
• Вибачте Бехк ма билла. [bexk ma bɪlla]
• Так Хӏаъ. [hæ]
• Ні — Хӏан-хӏа [han ha]
• Ви розмовляєте українською/чеченською мовою? Хьуна, украинийн/нохчийн мотт хаьий? [ʜuna, ukraɪnɪɪn/noxtʃɪɪn motː xæɪɪ]
• Я не розмовляю українською/чеченською мовою. Ас украинийн/нохчийн маттахь ца дуьйцу. [as ukraɪnɪɪn/noxtʃɪɪn matːaʜ tsa dyɪtsu]

• Алироев И.Ю. Сравнительно-сопоставительный словарь отраслевой лексики чеченского и ингушского языков и диалектов., Грозний, 1975 (рос.)
• Вагапов А.Д. Славяно-нахские лексические параллели., Грозний, 1994. (рос.)
• Дешерієв Ю.Д. Чеченська мова // Языки народов СССР, Т.4, М., 1967, стор. 190-209 [Архівовано 15 квітня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12, К., 1985, стор. 313

• Нахська бібліотека (чеч.), (рос.), (англ.), (нім.)
• Радіо Свобода чеченською мовою [Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Мациєв А.Г. Короткий граматичний нарис чеченської мови — скан книги (рос.)
• Самовчитель чеченської мови Аліроєва І.Ю — «Нахська бібліотека» (рос.)
• TÜRKÇE-ÇEÇENCE SÖZLÜK / TURKOYŊ-NOXÇIYŊ DOŞAM Lepiev A. S., Lepiev I. A.
• Російсько-чеченський словник (на сайті «Вільна Чечня») і Чеченсько-російський словник
• Уроки чеченської мови на сайті «Вільна Чечня» (рос.)
• Чеченський словник і розмовник Ніколаса Оуді (Nicholas Awde) [Архівовано 10 листопада 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Чеченська латинська і кирилична абетка [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Збірка лінгвістичних статей з чеченської мови Арбі Вагапова (чеч.), (рос.)
• Стаття Арсаханова про аккінський діалект чеченської мови на сайті «Нахська бібліотека» (чеч.), (рос.)
• Стаття З.Х. Хамідової «Проблеми становления й розвитку чеченської мови — «Нахська бібліотека» (рос.)
• Чеченська мова на сайті Ethnologue: Chechen. A language of Russian Federation (англ.)
• Чеченська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Chechen [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Чеченська мова на сайті WALS Online: Language Chechen [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Сучасна чеченська абетка (чеч. нохчийн абат) на основі кирилиці з'явилася в 1938 році. Історично для чеченської мови використовували також арабицю та латиницю.

Найдавніші написи, знайдені на території Чечні, було виконано грузинським письмом, втім немає певності, що це чеченська мова. В історії чеченської писемності виділяють такі етапи:

• з XIX століття до 1925 року — писемність на основі арабського алфавіту;
• 1862-1910-ті роки — писемність на основі кирилиці (паралельно з арабицею);
• 1925-1938 роки — писемність на латинській основі;
• з 1938 року — сучасна писемність на основі кирилиці;
• 1990-ті роки — спроба створення нової писемності на латинській основі.

В XVI столітті в Чечню разом із ісламом проникла арабська мова. Під час Кавказької війни було зроблено перші спроби пристосувати арабське письмо до особливостей чеченської фонетики, що було непростою справою через відсутність в арабиці літер для чеченських абруптивів і губних голосних..

Первинно чеченська абетка на основі арабської виглядала ось так:
ي ﻻ ه و ن م ل ك ق ڮ ڤ ف غ ع ظ ط ض ص ش س ز ر ذ د خ ح ج ث ت ب ا

1910 року Сугаїп Ґайсунов реформував чеченську арабську абетку, наблизивши її до потреб чеченської фонетики. Цією абеткою в типографії Темір-Хан-Шури почали друкувати книги. Ця абетка виглядала ось так:
ڥ ڤ ڭ ڮ ژ چ ي ه و ن م ل ك ق ف غ ع ظ ط ض ص ش س ر ذ د خ ح ج ث ت ب ا . Голосні звуки [а], [е] та [о] позначалися горизонтальною рискою над приголосними.

1920 року було видано буквар за авторством А. Тугаєва та Таштеміра Ельдарханова. Цей буквар містив алфавіт Сугаїпа Ґайсунова з додаванням двох літер — څ для звука [чӀ] та ﭙ (даль з трьома крапками під нею) для звука [цӀ]. Одночасно з абетки було виключено букви ض і ص, що використовувалися тільки в арабських словах.

Нарешті в 1922 році Шагаб Сугаїпов ще раз реформував чеченську арабську абетку, впровадивши в неї знаки на позначення голосних і максимально пристосувавши її для потреб чеченської фонетики. Цю абетку використовували у всіх офіційних сферах (освіта, видавнича справа, документообіг) до 1925 року, хоча окремі статті в газеті «Серлом» друкувалися нею до 1927 року. Останній варіант абетки на арабській графічній основі виглядав так:

Незабаром після приєднання Чечні до Російської імперії вивченням чеченської мови зайнявся барон Петро Услар. Він уклав першу граматику чеченської мови, а в 1862 році разом зі своїм помічником Кеді Досовим склав перший чеченський буквар «нахчујн ђуж ду һара». Абетка цього видання базувалася на кириличній основі, але також містила кілька латинських і грузинських букв. У 1866 році цією абеткою вийшов ще один буквар за авторством Івана Бартоломея.

Абетка Услара була добре пристосована до потреб чеченської фонетики і використовувалася у світських школах Чечні, яких, однак, в той час було дуже мало.

У 1908 році вчитель Ташдемір Ельдарханов уклав, а в 1911 році видав новий чеченський буквар: «Чеченська азбука і перша книга для читання». У цьому виданні він використовував абетку Услара, до якої було внесено кілька змін. Так, він виключив з алфавіту букву ђ, а грузинські літери წ і ჭ замінив на ц і ч відповідно.

На початку 1920-х років у СРСР розгорнулася кампанія латинізації писемностей. Уже в 1920 році на I з'їзді гірських освітян в П'ятигорську було запропоновано проєкт латинізованої чеченської абетки, але тоді його відкинули прихильники арабського письма. У 1923 році на латинську абетку перейшли інгуші, мова яких близька до чеченської. Однак в Чечні латинізація зустріла опір з боку духовенства та інших прихильників арабського письма. Втім у 1925 році було офіційно затверджено чеченську латинську абетку, яку уклав Халід Ошаєв. Ця абетка мала такий вигляд:

11-17 липня 1928 року у Владикавказі пройшла конференція з питання уніфікації чеченського та інгуського алфавітів. За підсумками обговорення було вирішено внести до чеченської абетки низку змін: замінити букву X̌ x̌ на Ꜧ ꜧ, Ä ä на Ea ea, Ö ö на Eo eo, Ü ü на Eu eu, а також виключити з абетки букву Ŋ ŋ.

Однак де-факто уніфікація чеченської і інгуської абеток відбулася пізніше, в 1934 році, до того ж в скороченому варіанті. Було проведено лише заміну X̌ x̌ на Ꜧ ꜧ і виключено Ŋ ŋ. У такому вигляді абетка продовжувала функціонувати до 1938 року.

У 1938 році в ході процесу переведення писемностей народів СРСР на кирилицю Микола Яковлєв уклав чеченську кириличну абетку, що функціонує донині. Її характерною рисою (як і багатьох інших кавказьких мов Росії) є наявність особливої літери — «палички» Ӏ ӏ. Її вживають як окремо, так і у диграфах. Через труднощі з набором «палички» на практиці її часто замінюють латинською I або цифрою 1 (у неформальному стилі).

Сучасна чеченська абетка має такий вигляд:

Сучасна чеченська абетка досить добре відображає фонетичну структуру чеченської мови, але в той же час має низку недоліків. Так, деякі фахівці пропонують виключити з чеченського алфавіту літери е, ё, ю, юь, я, яь, замінивши їх на йэ, йо, йу, йуь, йа, йаь відповідно. Також були пропозиції виключити з абетки літери ф, щ. Інша пропозиція стосується позначення довгих голосних, яке можна реалізувати або через подвоєння літери, або через проставляння макрона над нею.

1 листопада 1991 року в односторонньому порядку було проголошено незалежність Чеченської Республіки Ічкерія. Наступного дня парламент ЧРІ прийняв закон «Про повернення чеченському народу латинської графіки». Нову латинську абетку розробили Каті Чокаєв та Зулай Хамідова. Вона не проходила експертизи, деякі чеченські фахівці (наприклад, Юнус Дешерієв) були проти її впровадження. Фактично використання нової абетки обмежилося офіційними вивісками і бланками; у всіх інших сферах продовжували використовувати кириличну абетку. Після відновлення контролю Росії над Чечнею у 2000 році використання латинки згорнули.

Латинська абетка 1990-х мала такий вигляд:

Цей алфавіт використовується в розмовнику і граматиці чеченської мови, які уклав Ніколас Од (Awde, Nicholas and Muhammad Galaev (1996) Chechen Dictionary and Phrasebook), а також у словнику, випущеному в Анкарі в 2003 році.

На практиці використовувався також альтернативний варіант латинки:

2011 року у Франції прихильники ЧРІ уклали новий варіант чеченської латинської абетки. Нею було випущено буквар і підготовлено інші видання. Абетка має такий вигляд: A a, Ae ae, B b, C c, C' c', Ch ch, Ch' ch', D d, E e, F f, G g, Gh gh, H h, ', I i, J j, K k, K' k', L l, M m, N n, O o, Oe oe, P p, P' p', Q q, Qh qh, R r, S s, Sh sh, T t, T' t', U u, Ue ue, V v, W w, X x, Y y, Z z, Zh zh.