Кори́тня — село в Україні, у Монастирищенській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване за 17 км на північний захід від міста Монастирище та 10 км від залізничної станції Монастирище. Населення становить 1 008 осіб.
Село було засноване у XVIII столітті як Коритнянські хутори.
На карті французького інженера Боплана, яка створювалась на замовлення польського короля в 1600-х роках, ми знаходимо Монастирище, Терлицю, Коритню, Цибулів, Зюбриху (Зобрик).
В 20-30-х роках ХХ століття Коритня налічувало 405 дворів, в яких проживало більше 2000 жителів. Розкуркулено 21 заможну родину. В селі утворено 3 колгоспи – «Промінь», «Добробут» і «Нове життя».
Під час Голодомору 1932-1933 років померло приблизно 600 мешканців, які поховані на сільському кладовищі. Встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору у 2006 році з ініціативи сільської ради.
У роки Радянського союзу село Коритня — село, центр сільської ради. Населення — 1581 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Жовтневе.
У Жовтневому з вересня 1942 року діяла підпільна партійна організація на чолі з П.О. Саморухою, яка виконувала роль районного комітету КП(б) України. Крім неї, в Коритні діяли підпільна група, очолювана П.П. Янишевським, та підпільна комсомольська організація під керівництвом М.П. Прудиуса. У боях з гітлерівцями брало участь 385 жителів села, з них 189 — віддало свое життя, 106 — нагороджено орденами й медалями. 1957 року в Коритні встановлено обеліск Слави воїнам, які загинули в боротьбі з німецько-нацистськими загарбниками. В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. С.М. Кірова, за яким закріплено 3051 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2763 га орної землі. Напрям господарства — зерновий з розвинутим тваринництвом. У Коритні є середня школа, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 10,8 тис. книг, медичний пункт з пологовим відділенням на 7 ліжок, дитячі ясла на 150 місць. Партійна організація об'єднує 62 комуністи, дві комсомольські — 93 члени ВЛКСМ. За досягнення у праці 58 трудівників села відзначено орденами й медалями СРСР. Телятниці Монастирищенського колгоспу П.Ф. Лазаренко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Дімна, селянка, її дочка Марійка, 5 років, дитина, її дочка Хвіля, 17 років, селянка, 1932-1933 роки.
Багрій Теофан Фокович, 30 років, селянин, його син, дитина, 2 місяці, його син Вася, його син Костик, дитина, його дружина Людмила Денисівна, 32 роки, селянка, 1932-1933 роки.
Багрій Фока Васильович, 62 роки, селянин, 1932-1933 роки.
Іщук Макар, селянин, 1932-1933 роки.
Іщук Меланка, селянка, 1932-1933 роки.
Іщук Порфило, селянин, 1932-1933 роки.
Капітанчук Гапка, селянка, Капітанчук Лук’ян Тифонович, селянин, їх син Максим, селянин, 1932-1933 роки.
Ковтун Єлизавета, селянка, її син, дитина, 1932-1933 роки.
Лазаренко Параска, селянка, її дитина, 1932-1933 роки.
Мати Ігумен Тодоськи Іванівни, селянка, її батько, селянин, її 2 братм, селяни, її сестра, селянка, 1932-1933 роки.
Підопригора Іван, селянин, 1932-1933 роки.
Підопригора Семен, селянин, 1932-1933 роки.
Родина Поліщук Анастасії Григорівни, селянка, 1932-1933 роки.
Родина Русявої Аніли Павлівни, селянка, 1932-1933 роки.
Owlapps.net - since 2012 - Les chouettes applications du hibou